03.04.2020 17:40
for all
40 views
rating 5 | 2 users
 © Щоголів Яків

Покинутий хутір

Он хутір той у балці під горою.

Що ще колись дитиною малою


Його я знав. Тоді ще темний бір

Нерушений стояв, а панський двір


Як килим той коло хоромів слався

Й увесь в квітках, здавалось, аж сміявся.


Ніде кінця не бачилось ланам,

Од жовтих скирд ломило землю там.


На вільний степ, як хмара з-поза хмари,

Без ліку йшло овечої отари,


І рибою кишів холодний став;

Високий млин на ньому аж стогнав;


Невидимо бджоли тої гуділо,

На вигоні од птиці тільки мріло;


В дворі комор як вулиці було,

Зерна туди зсипалось, аж гуло...


А понад всім блакитне небо слалось,

І сонце йшло та хутору сміялось.


Здавалося, що тільки рай святий

Колись стояв шанований такий.


Але роки плили собі, як хвилі,

Щоб все в одній зібратися могилі;


А з ними й все, що тільки ні жило,

Кудись плило, усе собі плило.


Старі пани, котрі худобу дбали,

Уже давно по трунах спочивали,


А молоді із хутора кудись

По світові далеко розбрелись.


Тоді його здолала інша сила:

Найперше бір сокира повалила.


Потім посхли рожевії квітки,

І вкрили двір бур`ян та будяки;


Ті, що були нелічені отари,

Погнав чабан із степу на базари;


Без призору заплинув мулом став;

Підгнивши, млин молоти перестав;


Бджола в ліси далеко залетіла

І птиця більш по вигону не мріла.


В коморах тих, що гнуться од зерна,

Нема дверей, ні стелі, ні вікна...


А небо те-ж, все висне, не двигнеться,

І сонце йде та хутору сміється.


«Проба Пера» цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Публікації: Яків Щоголів

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 03.04.2020 20:53  Каранда Галина => Суворий 

Вмієте заспокоїть)))
Прип`ять давно спорожніла... 

 03.04.2020 20:38  Суворий => Каранда Галина 

 А згодом спорожніють і міста... 

 03.04.2020 20:28  Каранда Галина => Суворий 

"Все йде, все минає, і краю не має..."

Сумно. Хутір з назвою "Карандівка", звідки мої походять, теж давно покинутий. Кажуть, там гарно було. Але світла туди не провели були.

Зараз не тільки хутори покинуті, але й села.