З-під Києва
Понад полем вітер віє —
А поле сумує.
Іде стрілець з-під Києва,
Ніг в собі не чує.
Іде стрілець з-під Києва,
Переходить мости:
Гей, вже орють, приорюють
Стрілецькії кості!
Іде стрілець з-під Києва
Та не стає сили:
Чужі люди, ворог всюди,
Наші... лиш могили!