Небо Києва і війна
Ця неба синя голубінь в Дніпровім плесі відіб’ється,
І глибина й така краса, неначе рай, мені здається.
Господь воздав святі місця, землі моєї України,
Любити буду і молитись за тебе, ненько, до загину.
Душа І серце завмирає, коли вкраїнський гімн лунає,
Стяг синьо-жовтий майорить, а схід наш у вогні горить.
Війна палить міста і села і кращі з кращих забирає,
Та віра, віра в перемогу в народнім дусі не згасає.
Небесна сотня, а за нею вже тисячі пішли з життя,
Герої наші не вмирають, та вороги не знають каяття.
Все ж прийде світлий день свободи, що кровію омитий,
І ворог руський путінський ущент буде розбитий.
І Господь, і мир жаданий в нашій Україні
Воцарюють, освятять нас в майбутньому й нині.
12 вересня 2014 р.
