А весна випробовує нерви
Палить сонцем й морозним вітром,
Кричить холодом, сипле пилом
І дощі береже на літо.
Весна душу виймає з квітів
І кидає на милість неба,
Причащаються бджоли цвітом,
І городина сходить, бо треба.
А весна не просить відвертості,
Настрій викаже абрикосами,
Трави вкриє інеєм зверху ще,
А захоче - омиє росами.
Самоту випива філіжанками
І гріхи виймає пожежами,
І вагітними тішиться самками,
І пейзажі ширить мережами.
Ця весна божевільна і стомлена,
Непокірна, як фурія, з бісами,
Та набутися хочеться вповну
І забутися з віршами Іздрика.
Київ, 22.04.2020