Захмарило і вичікує...

Вітер з прив`язку відпуска.

Він брикається усамітнено -

Він свободи ждав, він звика.

Насупило і вичікує...

Скупу краплю в обіймах стиска,

Земля змучена гордо дихає,

Не попроситься - не така.

Нахмурило і вичікує...

Надить погляди звисока,

Ще зітханнями не дотиснуто:

- Дощу треба, бач - не пуска.

Затягнулося і вичікує...

Чи то Грім, чи Фатум, чи Бог.

Ми дощами життя вимірюєм,

Від багнюк асфальтуєм дороги,

Меж шукаючи, хочем сіяти,

Поливаємо щеми слізьми,

Мольфарі із сухими мріями

І облогами хмар на скроні.

Все вичікує, десь вичікує

Шансу Грім, чи Фатум, чи Бог.

І лиш вітер, награвшись завіями,

Жде наступних своїх перемог.

Київ, 25.04.2020

Візьміть участь в обговоренні