26.04.2020 00:46
for all
19 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Алла Мейта

Захмарило і вичікує...

Захмарило і вичікує...  

Вітер з прив`язку відпуска. 

Він брикається усамітнено -  

Він свободи ждав, він звика. 


Насупило і вичікує...  

Скупу краплю в обіймах стиска,  

Земля змучена гордо дихає,  

Не попроситься - не така.  


Нахмурило і вичікує...  

Надить погляди звисока,  

Ще зітханнями не дотиснуто: 

- Дощу треба, бач - не пуска.  


Затягнулося і вичікує...  

Чи то Грім, чи Фатум, чи Бог.  

Ми дощами життя вимірюєм,  

Від багнюк асфальтуєм дороги,  


Меж шукаючи, хочем сіяти,  

Поливаємо щеми слізьми,  

Мольфарі із сухими мріями 

І облогами хмар на скроні.  


Все вичікує, десь вичікує 

Шансу Грім, чи Фатум, чи Бог.  

І лиш вітер, награвшись завіями,  

Жде наступних своїх перемог.  



 



Київ, 25.04.2020

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись