В листках березово, осиково...
В листве березовой, осиновой,
в конце аллеи у мостка,
вдруг падал свет от платья синего,
от василькового венка.
В. Набоков
в конце аллеи у мостка,
вдруг падал свет от платья синего,
от василькового венка.
В. Набоков
В листках березово, осиково,
в кінці алеї на містку,
упало світло плаття синього
та синь волошок у вінку.
Твій образ легким глянцем сяючий
долоням віддаю своїм
метеликом невідлітаючим,
благоговійно дорогим.
Без тебе долю я пройду мою
в добрі та щасті, тільки все ж
з пересторогою подумаю:
як ти жива, де ти живеш?
Та як би нам судилось долею
зустрітися в юрбі людській,
спрямую з тугою та болем я
у бік від тебе погляд свій.
Гнітючим враженням шоковано
чужим життям ти обросла
і світла синьо-волошкового
для мене не приберегла.
Усе давним-давно розтрачено,
і я молюсь, і ти молись,
щоб ми ніколи не побачились,
щоб на стежині не зійшлись.
09.05.2020р.