12.05.2020 18:02
for all
30 views
rating 5 | 2 users
 © Вікторія Івченко

МИКОЛА СЯДРИСТИЙ: Мить

МИКОЛА СЯДРИСТИЙ: Мить

З поетичної збірки

До 75-річниці Дня Перемоги. Вірші Народного художника України, майстра мікромініатюри, незалежного історика і філософа, поета Миколи Сергійовича Сядристого.  


"У житті людини інколи справжнім життям є одна м и т ь. А через цю мить, яку б різноманітну форму вона не прийняла, (а вона може прийняти саму безкінечно різноманітну форму), все життя людини набуває іншого змісту". 

В.І. Вернадський. 


СТАРОВИННЙ ГІМН 


Вставай! Твій час б'є в двері золоті, 

Міста і села вже давно пусті! 

Вставай! Вставай! Прийшла верховна днина, 

І ти один, як у вогні зернина! 

Згоріли всі дороги і мости, 

Хай доля бачить, на що здатен ти! 

Вставай! Пора! У довгім сні - провина! 

Вставай, прийшла твоя верховна днина. 

Глянь, ожили загиблі і святі, 

Пророчо б'ють у дзвони золоті, 

І вся земля гуде довкола грізно... 

Вставай! Поки іще не стало пізно! 

1976 р. 


*** 

Время болью поет,  

Но ты все же не плачь,  

Видишь, льдину клюет 

Первый мартовский грач. 

Это время сместилось 

Под мелодию вдруг... 

И года возвратились,  

Сделав в Космосе круг. 

Это просто мелодия 

Героических лет... 

Это предков рапсодия 

В тебе ищет ответ. 

Это отзвук давнишних 

Песен, что не умрут,  

Это пальцы по клавишам,  

Как по судьбам бегут. 

Это Память земли,  

Что, забвенья не зная,  

Тебя помнит вдали,  

Сквозь года обнимая. 

1976 г. 


*** 

Повстанський Марш УПА 

Крізь осінні ліси,  

Що в обіймах краси,  

Легіони ідуть 

У роковану путь. 


В серці дума свята,  

Поруч смерть проліта,  

І свобода, як сон,  

В стальнім гулі колон. 


Сонця яра печать,  

Навіть птиці мовчать,  

Але й помах руки 

Не затьмарять віки. 

1967 р. 


*** 

Век, венчая века,  

Выжег яростно след - 

Как в Сахаре песка,  

Столько тех, кого нет. 

1983 г. 


*** 

"Это бич времен, когда 

безумные ведут слепых". 

В. Шекспир. 


Идет кино. А в нем - война идет. 

Сейчас их расстреляют у дороги. 

На весь экран - застывший пулемет  

И палача расставленные ноги. 


Сейчас все кончится, и зрители уйдут,  

Растерянно свое покинув место,  

А продолженье фильма унесут 

Седые вдовы, бывшие невесты. 


...Идет кино... А в нем - двадцатый век - 

Сатанеет озверевший Человек. 

Сжигает города, сталь пробивает лбом,  

Чтоб стать у нового диктатора рабом. 

1960 г. 


*** 

Як згоріле насіння,  

Спить в землі покоління. 

Спить в степах і в болотах,  

І в холодних широтах. 


Сплять, в землі й у воді,  

І старі й молоді. 

Сплять сумні та веселі,  

Сплять двори й цілі села. 


Сплять і губи, і коси,  

Поцілунки і роси. 

Сплять пісні і надії,  

І тривоги, і мрії. 


Як згоріле насіння,  

Спить в землі покоління. 

І, долаючи путь,  

Оглянись! 

Не забудь.* 

1967 р. 


*Вірш викарбувано на гранітній плиті Меморіалу пам`яті жертв голодоморів в Україні у ХХ столітті. 


*** 

Що там трагедії Сенеки чи Шекспіра - 

Я ставлю проти них своє село,  

Яке на світі все пережило,  

Чого б не винесли ні Гамлети, ні злі 

І безпорадні в горі королі! 

1967 р. 

*** 

АТАКА 

Нема нічого - 

Ні життя, ні смерті. 

Є тільки біг вперед! 

І ті, що вже пронизані свинцем,  

Іще біжать - 

В незграбності 

Смертельній. 

1965 р. 

*** 

Как мотыльки сгорают роты,  

Броня трещит, как ломкий жмых,  

Но вновь и вновь встает пехота 

Под стон пока еще живых. 

1965 г. 

*** 

СМЕРТЬ У БОЮ 

Схоплюсь за серце,  

І, поки кров крізь пальці хлище,  

Покличу матір. 

1965 р. 

*** 

У яму, вириту під силос,  

Складали втрачених бійців,  

І не було ні сліз,  

Ні слів. 

Бо все від болю 

Притупилось. 

1963 р. 

с.Колесниківка,  

Харківська обл. 

*** 

Прошла война... 

Но вот ее следы - 

Обелисков строгие ряды. 

Им не страшны 

Ни холод,  

Ни жара. 

Уснуло намертво 

Последнее "Ура!" 


Уходят в вечность 

На граните даты. 

И вечно молоды на карточках 

Солдаты. 

Прошла война. посвюду тишина,  

Оплаченная жизнью. 

И сполна! 

1971 г. 

Прага. 

*** 

Листочки перші, як зелений пух. 

Вінки чавунні на братській могилі 

Щедро поливає 

Дощ весняний. 

1967 р. 

*** 

Кує зозуля у ліску,  

Під сонцем мліє шелюга,  

Іржаву каску на піску 

Мурашка наскрізь пробіга. 

1965 р. 

*** 

Пливуть літа. 

А ти - одна. 

Хрести від рам 

Висять на стінах. 

Бо місяць став 

Проти вікна. 

1965 р. 

*** 

Там, в начале войны, наши пленные шли 

Через наше село. Они были в пыли,  

Что стояла над ними, раскалясь в небесах,  

Оседая, как память, в полях и лесах. 


День и ночь колыхалась людская толпа,  

Что текла и текла, как печаль - сквозь века. 

Лишь закрою глаза - слышу, стонет земля, - 

То они все идут, через села, поля... 


И мне кажется, что, перейдя горизонт,  

Они входят в иной, неописанный фронт,  

Растворяясь лавиной в немых небесах,  

Где над Жизнью не властвует Смерть 

Или Страх. 

2012 г. 

*** 

Вона давно вже не чекає 

Того, що згинув на війні,  

І ніби літо догорає 

Її надія в сивині. 


Коли ж гроза чи завірюха 

Свій танок в темряві зав`є,  

Вона встає і довго слуха,  

Як гілка чітко в шибку б`є. 

1965 р. 

*** 

Колись я з матір`ю ішов 

Квітучим степом... 

І вона сказала в якусь мить: 

"Тут скрізь під квіткою 

Чиєсь життя лежить". 

Колись я з матір`ю ішов 

Квітучим степом... 

1967 р. 

*** 

ФОТО 

Усміхається,  

Схилившись 

На плече матері. 

Не повернувся, як і ті - 

П`ятдесят мільйонів. 

1965 р. 

*** 

Залізом і людьми 

Набита скрізь земля,  

Вмирають свідки 

І мовчать поля. 

1967 р. 

*** 

О времени царственный гул, 

Где годы, как волны, дробят 

И не могут стереть 

Скалы памяти нашей! 

2010 г. 

Київ, травень, 2020 р.


Вікторія Івченко цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Публікації: Вікторія Івченко

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Сторінка: 1 з 4 | Знайдено: 22
Автор: Вікторія Івченко
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Вибране (друзів і просто хороших поетів);
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 12.05.2020 19:30  Анатолій Костенюк => © 

Прекрасний поет. Дякую за знайомство!