Георгій Шельд
Я слухав тишину
закинутих поселень
І нескінченний шум
у глушині міській,
Я був в місцях святих,
намолених і древніх,
В яких нема суєт
і дурощів людських.
Я п‘яниць бачив
з мудрими очима,
Жінок пропащих
з ангельським лицем,
Я знаю сильних,
що ридАли рИдма
Й знесилених,
що ще несуть хрести.
Не бійся злодія
в обірваному дранті
І за дрібниці
не спіши клясти,
Я знаю як,
звенить екю, від знаті
І знаю вістря,
як клинка, бринить.
Не засуджуй
у чому не впевнений,
Не клянись,
як плануєш обман,
Не спіши провіряти -
довіривши,
Не даруй,
як відняти - твій план.
Я знаю світ цей древній,
та убогий,
Я знаю,
як кохають без тепла,
Я знаю тих, хто за
і тих, хто проти,
Я знаю все,
лише скажіть - хто я?
Я видел пьяниц с мудрыми глазами…
И падших женщин с ликом чистоты…
Я знаю сильных, что взахлёб рыдали…
И слабых, что несут кресты…
Не осуждай за то, в чём не уверен…
Не обещай, если решил солгать…
Не проверяй, когда уже доверил…
И не дари, планируя отнять…
Я знаю мир, он стар… и полон дряни…
Я видел птиц летящих на манок…
Я знаю, как звенит экю в кармане…
И как звенит отточенный клинок…
Я слышал как поют на эшафоте…
И помню как целуют не любя…
Я знаю всех кто за, и всех, кто против…
Я знаю все, но только не себя!!!
Георгий Шельд