13.08.2020 14:16
for all
38 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Зельд

На Коропецьких усипальнях...

********

Сади полило враз дощами

І пишно мальви розцвіли,

А ми з тобою манівцями,

Бродили вдвох, після грози.


Так ніжно, трепетно вдихали

Озон і свіжий запах руж,

Струмочки каламутні гнали

До вщерть наповнених, калюж.

І все жило, все клекотіло,

Співало, ніжилось, росло,

А нас з тобою: тіло й тіло,

Манила стежка за село.


Понад Дністер, рядами саду,

Де зав‘язався виноград,

Трясли дерева, поки впАдуть

Два спілі яблука підряд.


Кусали іх;

смачні, рум‘яні,

Мінялись ними, на смакИ

І цілувались..,

цілувались..,

Аж з неба падали зірки.


Через рови, кущі шипшини,

На «Хандерисовий Арбат»

Підставивши до сонця спини,

Ми поверталися назад.


На Коропецьких усипальнях,

Де спочивають Каганці,

Ми обіцяли не здаватись

І бути вірними собі.


І не здавались.

Світ брутальний

Нас загартовував до сліз,

Здавалось нам, що ми -

як човен,

Всім течіям на переріз.


Здавалося, що вже зробили

Ми для нащадків вільним край,

Нам так здавалось,

але сили,

Нас покидали зазвичай.


Нам бракувало ще почину -

Почати будувати ту,

Що знов назвемо Україну -

Веселу, вільну, гомінку...


Пройшли літа, минули зИми,

Вже дзвін на церкві б‘є в набат:

Підставивши до сонця спини,

Ми повертаємось назад.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 21.08.2020 10:58  © ... => Каранда Галина 

...дякую, що акцентували увагу на помилку і за чудово - дякую! 

 14.08.2020 17:00  Каранда Галина => © 

Чудово!
Невелика опечаточка: треба Озон.