Маленька поема про Україну
з рубрики / циклу «Не кидай Батьківщину милу...»
Лютий
Як же міцно коріння Роду
Вросло у новітнє болото...
На честь і славу козацьку
Отрута плює комуняцька.
Дядько Сем - "зі спонсори" вкупі -
Україну загнали в д...пу!
Чом же, браття, живем погано -
У колоніальному стані??
А тому, що пили-гуляли,
Рід козацький не шанували.
З м і ж н а р о д н и м и м а ф і о з і
Нам однаково не по дорозі.
Дожилась Україна до краю...
Прокидаймося, вже світає!
Березень
Прокляття бідних знесе їм "кришу",
А кара Божа - розвалить д а х.
При ночвах битих б р а т в у залишить,
І "ляльководам" закриє шлях.
В утиль-непотріб - кривих-картавих,
Що з хабарями спивають кров...
Всім людям чесним і нелукавим
Відкриє очі палка Любов -
Любов до Бога і до Вітчизни,
До ближніх-дальніх своїх братів...
Ніколи ВІРНИМ не буде пізно
Ввійти до Царства всіх кольорів:
Дерев брунатних, ромашок білих,
Червоних маків, зелених трав...
Жива природа їх народила,
Сердець гарячих ніхто не вкрав -
Ні чорт рогатий і хитруватий,
Ані чинуша, що продав ДУШУ!
Квітень
Чи скоро весна ясноока? -
Нехай земля наллється соком...
Чи скоро квіт у пишних травах? -
Нехай приходитть царівна-пава!
*
Чи вже стриножать колись т а р и ф и??
На кожнім кроці стирчать, мов рифи!
Мов сни пекельні, обман, полова...
Чиясь жадоба, що прагне крові.
Плете довкола павучі сіті -
Аби піймалися душі-діти...
Навік застрягли в страшнім полоні -
І там прозріли... Од сліз солоних!
Прийшли до тями - посеред бруду...
Навчились ЖИТИ. Прокиньтесь, ЛЮДИ.
Травень
Ходить вітер поміж трави -
Шовковими килимами...
Хвилі ходять - шовк сріблиться...
Мов у річечці водиця.
Ой настане літо скоро -
Буде трав зелених море...
Синє небо - крізь хмарини,
Журавлі - у небі синім!
Червень
По Дніпру - гарячим варом -
Сонце західне - пожаром...
Мить життя твого - ж а р и н а...
Не губи свою перлину!