22.05.2020 20:37
for all
26 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Мишко Вороненя

Далекоглядки

Піду дивитися на ті далекоглядки

сред злата сонця й синяви степів.

Біленькі вітрила оперезалися, немов розлогі гілляки,

не спускались на мить за десятки років.


Гойдався той човник, неначе малятко,

сивий моряк, лаштував його шлях.

І на берегу радіє маленьке дитятко,

батечко повернувся зі служби на тих кораблях.


На плечах сплелися міцненькі обійми,

слізьми залилося старече лице.

Загорлало серце, немов оті сурми…

Щастя огортало, і врешті мовив слівце.


Повернутись додому, кошт вартував,

та задля родини своєї, життя б за неї віддав!



м. Вишгород, 26 грудня 2019 року

Публікації: Мишко Вороненя

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись