Спогад ніжний його
з рубрики / циклу «Холодні жмутки»
Присвячую Києву
Дніпровські схили, оперезані весняними вітрами,
лісів дерева, шарудять зеленії листки.
На схилах місто розкинулось, сховалося за брами,
і золото соборів виблискує зірки.
Люблю тебе ніжно, як мати свою дитину,
боюсь я лишитись без світла Оранти твого.
Мій отче рідний, благаю, спинися хоч на хвилину!
Завжди від спогаду в серці буде жити тепло...
Вкутав Михайло стольний град білими крилами,
по Славутичу сильному лодії тягнулись вітрилами.
Сотнями років ніжно плекають історію, пам‘ять твою...
Києве рідний, люблю тебе... хоча ти вже, певно, це знаєш.
Навік не забуду твоєї гостинности, як ти тепло приймаєш.
Тиху відверту любов я до тебе вірно й незламно кую...
місто Вишгород, 16 листопада 2019 року