Полуничний етюд
Дівчинко, з торбинкою в руці, –
На зупинці, поміж п’ятою і шостою:
Усміхнулась мріям – стала сонечком,
Хмарний полудень ти розпогодила,
І весна повз тебе що проходила, –
На губах, на лівім вушку і щоці – щедрі залишила румянці.
Виглядала свій автобус пильно ти
На зупинці поміж п’ятою і шостою, –
Ув очах твоїх – небесна синь цвіла,
Полуниця у торбинці рум’яніла,
Травня ароматом з розуму зводила, –
Бо йому вже завтра одцвітати, а тобі – невтомно ще цвісти.
Певне в вечір, що дощем накритий
Десь між восьмою й дев’ятою, –
Ти коханого свого уста
Причастиш цілунку медом- солодом,
Й перших полуниць і жаром й холодом…
Чуєш, дівчинко, з торбинкою в руці:Ти несла не полуниць, а – Літо!!!
26 травня 2020 року, 20:12