Метелика заквітчаний танок
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Над маревом квітчастим лину ввись
У сяйних сплесках сонячного літа.
Танку стрімкого запашна сюїта
Скимить, аж крильця трепетом зайшлись
Серед суцвіть лункого різнотрав’я.
Ромашки і Петрові батоги,
Аж ген медунка манить пелюстками.
У такт серденько пурхає ривками
Туди, де сни нектарної нуги
На злеті нот у мить ясну зібрав я.
Ледь чутно крильце стрепехнуло знов
Духмяним сном задріманої квітки
В натхненні злету не збагнути, звідки
Так манить диво росяних обнов –
З осоту хвиль чи й з конюшини трохи…
Між пелюсток сплітаються в вінок
Тремкого літа звуки веселкові
І мріє в мелодійному алькові
Відлунням сонцесяйної знемоги.
