Кофейна Леді
Речитатив
Волога ніч,
Лише під мостом -
сухі ділянки,
Вирує свинцевий
потік,
Бетонний
блок,
блок
бетонний,
Бетонний
водостік...
Люмінесцентна
лампа
світить
Вогнем розсіяного
світла...
Дівчина за бетонним
блоком,
Неначе
за стійкою бара,
Промінчики
шоколадні
(їх надсилають
автомобільні фари)
По ній
пробігають.
"Що будете пити,
молодий чоловіче?" -
"Чорний кофе, вогненний,
гіркий!"
З`явились два кофейних
горнятка
із ароматом
пронизливим,
Кофе
подвійний,
або,
навіть -
кубічний...
На антрацитовому тлі -
кільця
концентричні.
Над кофейними
горнятками -
кофейні
метаморфози:
Дві "шапочки" - чорна
і рожева...
Рожева - надсолодка
добавка,
яка пронизує
щелепи,
мов розпечена
булавка...
П`ємо,
не поєднуємо рук,
але це -
брудершафт,
Солодкий амортизатор
моїх мук,
щоб від гіркоти
не згорнулась
душа...
Один ковток - і в горнятках
чорна
порожнеча...
Гіркоти нема,
Смаку Радар
мовчить,
Смак залишиться
зі мною
прокинусь коли...
"Буду чекати,
мабуть,
ще повернешся", - ніжний голос,
на медовий схожий,
Ось так жертвою стає
випадковий перехожий!
Самостійно
для себе генерую
Кошмар,
не знаю сам,
чому сказав:
"Тебе звуть Мара!" -
"Вгадав, прорахував,
Упізнав!
Цього разу тебе
омине
Подиху мого
Кошмар:
Зникли тимчасово
упириці,
перевертні - ведмеді,
Зараз моя іпостась -
Щезає дощ,
і міст щезає,
голос лунає
між сном і яв`ю:
Шукай в інеті
"Кофейну Леді"!,
"Кофейну Леді"
Шукай в інеті!"
