Леді-осінь
з рубрики / циклу «ми»
Знов побачення в нас із тобою, моя леді-осінь.
Знов наповнено келихи вщерть сумом, неначе вином.
Ти доросла уже дівчинка, але плачеш і досі,
Коли висохле листя кружляє за промоклим вікном.
Ти так рідко радієш із ранку, все тільки сумуєш.
Непривітна хазяйка так і гониш із двору птахів.
З безкінечних калюж, свою спрагу до неба тамуєш,
І разом із туманами куйовдиш верхівки дахів.
Знов побачення в нас із тобою, моя леді-осінь.
Поцілунки запізно знов холодять надвечір щоку.
І як усмішка рідко засвітиться синяя просінь,
Скільки зустрічей буде ще з тобою на нашім віку?!
Скільки раз над дахом пролітатимуть з криками гуси?
Скільки раз ще мороз закує перед ранком росу?
Невідомо це нам, те відомо одному Ісусу,
А допоки давай вдвох милуватись на твою красу.
