Барани
Жарт
На полонині ночі
прохолодні,
Під деревом, неначе
у раю,
Вівчар та Сірий Вовк
голодний
Вина домашнього кружляли
сулію.
Не сплять в цю нічку
Вівці, Барани,
Бо Сіроманцем
Знепокоєні вони.
Пісень співали тихо,
соковито,
Підспівувала сонно їм
конвалія,
Двох ворогів здружила
оковита
Допоки не порожня
сулія...
Вівчар заснув і Вовчик
захропів,
Минула нічка, ясний день
настав,
"Повернемось до нашіх
Баранів", -
Вівчар чи Вовк слова ці
проказав.
"Мої ці, чуєш, Вівці,
Барани!
У тебе, Сірий, кожний зуб
тремтить,
А ну, чимдуж тікай
із полонин,
Гайдаркою отримаєш
умить!"
Пісні над полониною
тремтять,
Зробила оковита все
навкіс,
Вертається Вівчар
до Баранів,
А Сірий Вовк ховається
у ліс.
