13.07.2020 19:26
for all
14 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Добродій Ольга Іванівна

Розгойдай

Розхитай мене, вітре, на гойдалці!

Піднеси між зеленим листям, 

Чорним медом старої шовковиці

Понад рідним з дитинства обійстям!


Наспівай призабуту мелодію, 

Коли я із дитинством прощалася, 

Коли йшла за далекі обрії, 

Хоч не раз сюди поверталася.


Розкажи, як розлуку витримує

Рідна хата, ще вчора з колискою?

І чи грім так само вигримує?

Блискавиця так само виблискує?


Знов, бешкетник, заплутав волосся…

Ти ще граєшся – я вже сива.

Ти зпалакав? Шкодуєш?.. Здалося.

Пригадай – я була тут щаслива…


Притомився? Присядь на призьбі.

У садку розтеклись ромашки…

Пахне липа. В батьківській садибі

Молоком пахнуть глиняні чашки…


І щасливим моїм дитинством, 

Й матіолою понад ґанком, 

Яка доки ще сонце блисне, 

Розливалася на світанку…


Розхитай мене, вітре, на гойдалці!

Щоб вернулась в дитинство розхристане, 

Де смакують найкраще шовковиці, 

Де вимірюють кроками відстані! 

Публікації: Добродій Ольга Іванівна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 13.07.2020 22:16  Каранда Галина => © 

))))) 

 13.07.2020 22:07  © ... => Каранда Галина 

Я дуже рада. Це не так часто в мене виходить(сприйміть за невеличкий жарт)

 13.07.2020 21:17  Каранда Галина => © 

Дуже сподобався вірш! Просто дуже дуже. Навіть немає до чого придратися! : )