20.07.2020 15:32
for all
13 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Тетяна Амеліна

Сльозами умита дорога до обрію

Ріки наповнені брУдним посудом, 

Луки чадіють від парфум, 

Й давно притупився біль від осуду, 

Та розвіявся прахом гнітючий сум.

Сльозами умита дорога до обрію

До примарного обрію чистоти, 

Під девізом "не я" гірськими породами

Лишайник розсіявся до сліпоти.

Й на тілах, весною оплаканих згарищ, 

У липні не видно ні сліду життя, 

Для "не я" ще достатньо нових пристанищ

Й жертв для наступного прокляттЯ...

Прийде ж день... І "не я" доживе до краю, 

І не лишиться рік для його обмиття, 

На забутому згарищі тіло сховають, 

Присипавши попелом із сміття...

Час мине... і наповняться ріки струмками

З недосяжних допоки живильних глибин, 

Оновлення прийде чужими віками, 

Й зацвіте звіробій на тлі домовин.



с. Мотовилівка, 13.07.2020 р.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись