20.07.2020 15:32
for all
23 views
    
rating - | no usr.
 © Тетяна Амеліна

Коли душею торкаєшся неба

Коли душею торкаєшся неба

В зіницях відбивається життя, 

Затерлись усі "треба" і "не треба", 

Й спинився час під звук серцебиття, 

Коли у вдиху кожному жагучий присмак щастя, 

У вдячнім видиху - букет чарівних муз, 

Навіє вітер сповідь і причастя, 

Звільнивши день від не важливих уз...

Й щось заворушиться у грудях лоскотливо, 

Десь відзнайдеться невідоме " Я", 

Таке сором`язливе і цнотливе, 

Незвідане, немов саме життя.

Його б зростити в глибині душевній, 

Не забувати в полохливій суєті, 

Щоб у хвилини мОвчазно жертовні

Дні зустрічати у надійному взутті...

Його би міцно закріпити десь у скронях, 

Щоб фільтрувались погляди й думки, 

Й частіше небо відчувати у долонях, 

Життям наповнивши всі ріки і струмки.



с. Мотовилівка, 06.07.2020 р.

Публікації: Тетяна Амеліна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись