22.07.2020 14:47
for all
13 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Анатолій Костенюк

Дорога

Дорога «Трясясь в прокуреном вагоне…»
А. Кочетков

  

Припалюючи в тамбурі вагона,

вдивляйся, як минають у вікні

у сіл забутих станції дрібні,

з людьми, що зачекались на перонах.


Як ти, з них кожен залишив свій дім,

вони, як ти, зібралися в дорогу;

відчути і розлуку, і тривогу,

чомусь, як і тобі, судилось їм.


З просякнутого їжею вокзалу

нарешті твоя втеча відбула́сь

в прокурений вагон, плацкартний клас,

в дитячий плач, в хмільних розмов поталу.


З надією вдивляєшся за скло

у тамбурі, пронизуючи вечір,

що слугувало б виправданням втечі –

шукаєш там і спокій, і тепло.


Та тільки епідемії та війни

в брудному склі, твій стомлений зівок;

як спогад, що ще вчора були вдвох,

на стиках рельсових – удар подвійний.

  

На тих, у кому поклик мій не згас

чужим життям пройти хоч мить по краю,

циганкою старою зачекаю,

лише на вас біля білетних кас.

Публікації: Анатолій Костенюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 25.07.2020 09:18  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую, пані Тетяно, за тонке розуміння мого вірша! 

 23.07.2020 14:47  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш. Сама мандрівка в поїзді може навіяти тривожні роздуми. Особливо у наш час навіть внутрішнього передчуття біди. Лишається побажати, щоб тривоги залишились за дверима вагона, коли ступите на перон місця призначення. 

 22.07.2020 19:46  © ... => КАЛЛИСТРАТ 

Дякую, пане КАЛЛІСТРАТ, за Ваше тонке розуміння поезії. На рахунок часів, що настали, цілком підтримую. І нехай кажуть, що ми сумуємо за молодістю. Зовсім ні: ми маємо змогу порівнювати, на відміну від молодих))) 

 22.07.2020 16:23  КАЛЛИСТРАТ => © 

Отлично пан Анатолий! Спасибо!


... "як спогад, що ще вчора були вдвох,

на стиках рельсових – удар подвійний." - супер!


Ностальгический стих. Эх, были раньше времена! Куда там нынешним.

Разве может нынче "мобильная" молодёжь понять, что такое разлука, уходит из людей человек, остаётся только  цифровой  придаток. Грустно.