Великі Васюки
Яку би клізму не скривила харя –
Вітальну чи прощальну – ярлику,
Мейд ін Юкрейн воно – обличчя володаря,
Яке обрав народ, подібний на юрбу.
Летіли джмелями в грудневім сляковинню,
Давились мріями у злидені роки.
Бджоляр убив у нас надії миготіння,
Ми знов попали у « Великі Васюки »…