14.07.2011 00:07
-
716 views
    
rating 5 | 21 usr.
 © Тарас Іванів

Дорога до дому

Сяюча пустка – світанок тепла, 

Припідняла сніжинкою іскру. 

По пір’їстому простору ледь рух дала –  

Понад берег, між спокою блиску. 


Відчуття, що не сон – чи бажання уяв? 

Після серця зупинена думка вистав. 

Чорна макросекунда… Розкрився секрет 

Кольорами шаленства, солодших, ніж мед, 

Де все тіло у морі, а надто – в теплі 

У блаженному лоні не було? Ще ні… 

Хтось провадить в перед клубком спокою тінь, 

Благородний пісок, плесо срібне і лінь. 

Півпрозорий арбітр надмогутніх об’яв 

Лиш легенько назад увесь плин ледь попхав –  

Ти живий ще, моряк, потойбічних світів, 

Випадково сюди душу зараз привів… 


Об’явилося сіре туманом гнилим, 

Погляд крапку знайшов…? Чи знайому…? 

Ким я був? Ніби став я для себе чужим!  

Так мій Боже, душа йде додому! 

Публікації: Тарас Іванів

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 29.03.2012 13:19  Оля Стасюк 
 14.07.2011 14:50  Тетяна Чорновіл => © 

Я вірю...

 14.07.2011 13:58  © ... 

Я сьогодні прочитав вірш в палаті...Ті, хто привідкрив двері до дому, плакали ( клінічна смерть)...

 14.07.2011 11:37  Тетяна Чорновіл => © 

Я тільки хочу сказати, що кожна людина вільна вирішувати, де її дім, а де - тимчасове пристанище...

 14.07.2011 11:36  Тетяна Чорновіл => © 

Мій чоловік кожного разу, коли їде до себе в село, каже : -Їду додому. Уже більше 30років не може звикнути, що його дім - тут а не там! Ця роздвоєність заважає йому в житті!