Я би в серце твоє ввійшов...
з рубрики / циклу «Все і всі»
Займи моє серце любов’ю,
доки зорі вогнисто палають.
Тобі молитовно промовлю,
що я до нестями кохаю.
В реальності чи напівсні –
твоє серце до дна розцілую.
Знаєш ти всі мої пісні,
розумієш, для чого існую.
Ти проникливо не мовчи,
не дивись на уста, на коси.
Шепочи, говори, кричи –
нехай світ від емоцій зносить.
Запали в мені сяйво зірок
із самого дна й аж до краю.
Хай герої із кінострічок
на нас в захваті поглядають.
Хай від дива закушу вуста,
схилю голову на твої груди.
Ти кохай мене до забуття,
доки сплять всі навколо люди.
Чи ти чуєш? Чи розумієш?
Поки ще нема наших жнив...
Ти кохай мене, як лиш умієш.
Два віки ще ніхто не жив.
автор - Ольга Береза
доки зорі вогнисто палають.
Тобі молитовно промовлю,
що я до нестями кохаю.
В реальності чи напівсні –
твоє серце до дна розцілую.
Знаєш ти всі мої пісні,
розумієш, для чого існую.
Ти проникливо не мовчи,
не дивись на уста, на коси.
Шепочи, говори, кричи –
нехай світ від емоцій зносить.
Запали в мені сяйво зірок
із самого дна й аж до краю.
Хай герої із кінострічок
на нас в захваті поглядають.
Хай від дива закушу вуста,
схилю голову на твої груди.
Ти кохай мене до забуття,
доки сплять всі навколо люди.
Чи ти чуєш? Чи розумієш?
Поки ще нема наших жнив...
Ти кохай мене, як лиш умієш.
Два віки ще ніхто не жив.
автор - Ольга Береза
і залляв би його коханням!
І щоночі я б страх боров,
Що ця ніч нині є остання!
І хай зорі палають вгорі,
Місяць шепче свою молитву...
Та кохання ніц не горить,
не триває тілами битва!
Не торкають тебе вуста,
Не горять на плечах долоні!
Я рахую чомусь до ста...
Я згадав, - ми ж з тобою просто...сторонні!
І не висушить помах вій,
Сліз бажання і насолоди…
Бо, я просто чужий, не твій,
На екрані лиш епізоди…
Так я чую! І віру йму…
І чуттів колосся я не зтинаю.
Хочеш небо?! Я його зніму,
Щоб довести, що я кохаю…
