КАЗКА КОХАНІЙ
з рубрики / циклу «ПЕРЕКЛАД»
Хочеш, я буду приходити до тебе кожну ніч?
Я падатиму біля твого дому тихим зорепадом,
Щоби стелитися пахучим барвінком і м`ятою
По в`юнковій стежині дівочій рядом...
Хочеш, я буду твоєю єдиною піснею, -
Як журавлина осінь замріяної тиші?
І у лякливі ночі стукатиму у твоє вікно
Сумною гілкою заплаканої вишні...
І соромливим світанком я приходитиму
Сонячним променем до твоєї кімнати,
І тихо співатимуту пісню, яку весною,
(Пам`ятаєш?)
Нам шептали березові шати.
Лагідним вітерцем сідатиму на твої груди
І вслухатимусь, як б`ється твоє серце...
Це нічого, що ти відкриєш очі із думкою —-
З думкою про іншого, згадуючи його лице..
А коли зарегоче хуртовина
І мороз посріблить мої скроні —-
Я сніжинками білими золотити буду
Твої теплі шовкові вії поволі...
Я буду приходити до тебе кожну ніч...
Я приходитиму, щоби знайшлася розмова...
Як згадка...
Як сон...
Як казка...
Як втома...
France (Tren Paris), 2013;
