Негарна дівчинка
як М. Заболоцький
Між іншими, що бавляться, дітьми
вона скидається на дрібну жабку.
До трусиків заправили їй майку,
волоссячко рудими кі́льцями.
Великий рот рідкі кривенькі зуби
обличчя некрасиве тонкі губи.
Одноліткам, двом хлопчикам своїм
батьки на радість ро́вери купили,
тож діти, хоч обід вже, ще не їли,
ганяють не приймаючи її.
Вона ж за ними бігає та сяє,
чужа для неї радість, як своя,
виблискує, сміється водограєм
і за плечима світлячки роять.
Ні тіні заздрості, нічого злого
не відає створіння це мале,
для неї так багато скрізь нового,
і радість все їй, що дорослим зле!
Але за мить стає мені жахливо,
що закінчиться ця пора щаслива
і, раптом, рокові настануть дні.
Настане час, підкаже їй серденько
що серед подруг вона поганенька,
дай Бог, щоб не зламало це її.
Я впевнений, що полум`я те чисте,
що так яскраво зараз в ній горить
все спалить, що тоді їй заболить
перегорить на сяйво променисте.
Нехай з лиця її води не пить,
та очі парубка знайдуть чомусь і
дитячу щиру грацію в ту мить,
що світиться у кожнім її русі,
і красоту, бо що є красота,
чому її обожнюють і ганять?
Це порцеляна, в котрій пустота,
чи вогник, що горить у порцеляні?
30.07.2020р.
