16.09.2020 18:47
for all
31 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Каранда Галина

Зустріч випускників

Зустріч випускників
фізико-математичний факультет ПНПУ ім. В. Г. Короленка

майже жартівливий вірш

Групі Ф-51 2000-го року випуску присвячується:)

Нам було по сімнадцять. Може, трішечки більше.

Хтось – наївний іще, хтось давно уже мудрий.

Молоді і щасливі – ще б! – вступили у виш ми!

А фізмат нас напевно вже виведе в люди!


Нас, ще зовсім м’якеньких, з шкільної теплиці, 

Гартувала твердиня і науки, і лав*.

Зводив з розуму нас корінь із одиниці**.

Та й безсовісний ІКС десь постійно зникав***.


Хтось задачами марив. Комусь снились дівчата.

Та у матрицю впхало одну вже життя нас.

Ми зубрили до «вже почало розвиднятись»****, 

Бідна пам’ять тріщала – все не поміщалось.


То тікали із пар ми, то учились до ночі, 

То приходила шара, то сесійний аврал.

Та навчались, дружили, жили ми охоче, 

До порядку наш мозок привчив інтеграл.


Наші мрії різнились. Шляхи розійшлися, 

І життя закрутило в своїй круговерті.

Різнобіжні прямі раптом в вузлик скрутились:

Ми ж хотіли побачитись? – Будьмо відверті.


Нам лиш трішки за сорок. Лише трішечки більше.

Ми давно вже всі мудрі. Та це не важливо.

Осцилограф життя свої лінії пише, 

Ми ж узор з них сплітаєм, щоб стало красиво.



Лубни - Полтава, 28.08.2020


___________

* - дерев`яні лави в "нульових" (підвальних) аудиторіях - ну зовсім не м`якенькі))

** - дуже дивна ситуація, коли розумний хлопчина, спрощуючи великий алгебраїчний вираз, "завис" сам, і "підвісив" усю групу на корені з одиниці (очевидно, сплутавши числа 1 і 10).

*** - на початку вивчення інтегралів я з кількома "товаришами по розуму" додовбували викладача питанням "Де дівся ікс" до того часу, поки він нарешті зумів пояснити так, що все стало ясно.

**** - фраза, сказана викладачем математичного аналізу на колоквіумі, що тривав до пізнього вечора, коли зрозумів, що більшість з нас трохи почала нарешті орієнтуватися в темі

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 20.01.2021 07:02  © ... => Шарко Роман Миколайович 

О, фізика взагалі дуже поетична наука!))

В мене тут збірка є під назвою "фізматівське")

Запрошую, якщо цікаво.

А у автора Тетяна Чорновіл є збірка "математично технічне". От де точні науки стають поезією!)

 19.01.2021 23:15  Шарко Роман Миколайо... => © 

Так образно вийшло в кінці! Навіть не думав, що осцилограф може бути настільки поетичним) А ще так склалося, що саме сьогодні згадував власну alma mater. Сподобалось. 

 17.09.2020 10:47  © ... => Анатолій Костенюк 

:)))

Ну так: 17 років і кілька місяців. А скільки місяців? - 301...)

Я не голий лірик, я дійсно дуже непогано знала математику!) Колись...

Завжди кажу: багато технарів гарно пишуть, в тому числі і вірші. А от гуманітарії вкрай рідко вміють задачі розв`язувати.

Я не шкодую про роки на фізматі, хоч доля перекрутила так, що по спеціальності майже не працювала. Принаймні, мозок розім`явся нормально))).

 17.09.2020 09:57  Анатолій Костенюк => © 

 Математично точно все описано, пані Галино. Особливо величина "трішечки" - хай вона і надалі буде неоднозначною. Зворушливо. І на фізматі у вас, слава Богу, вчилися лірики.)))

 16.09.2020 19:26  © ... => КАЛЛИСТРАТ 

Ага!)

 16.09.2020 19:19  КАЛЛИСТРАТ => © 

Да, семнадцать это ещё - КОНЕЧНО! А вот сорок, это уже - ДА )))

Спасибо за стих пани Галина!