Хтось неодмінно тебе покохає
В великій кімнаті з просторими вікнами,
Ти плачеш при першій нагоді,
Була ти для нього нестримано відданою,
Немов підписала угоду.
То просто твоя романтична уява,
Ілюзія серед кохання,
Ти щиро кохала його і не знала,
Розпачливе буде зітхання.
Його обіцянки не варті й сьозинки
Із чистих блакитних зіниць,
Що зіткані з ранішніх чистих росинок,
Чистіші джерельних криниць.
А він обманув, і про це не задумався,
Для нього так було не вперше,
А ти залишИлась одна - ти розгублена,
Він- далі готовий до звершень.
Ще хтось неодмінно тебе покохає,
Ти тільки нічого не бійся,
Про твоє минуле тебе не спитає,
Твою не порушить він тишу.
Полюбить тебе не за те, що ти гарна,
А просто за те, що існуєш.
І сльози не литимеш більше ти марно,
Взаємність у серці відчуєш!
