Мереживо
Невагомим, нетканним мереживом,
Поєднує доля серця,
Навіки їх кріпить, обмежує,
Захоплює в вирі буття.
Тонкою сріблястою ниткою
Вибагливі серцю узори,
Сніжинкою, гілкою, квіткою,
Малює на душах прозорих.
Невидимо з`єднані долі,
Роками проходили поруч,
Крізь відчай, зневіру і втому,
Ховались від світу власнОруч.
На мить зупинилась- оглЯнулась,
Відчула щось в серці гаряче,
А він посміхнувся- наважився,
Вона ж обернулась, тимпаче.
І ниточка срібна скріпилася,
Малюнки химерні заплутались,
І зовсім це їм не наснилося,
Про відчай і біль геть забулись.
Єднає незримим мереживом,
Дві долі, два серця, події,
Відчули таке вони вперше,
Однакові плани і мрії.
Тепер вони мають два виходи:
Віддатися долі в полон,
Або відректись, роз`єднатися,
Або уявить, що то сон...
06.07.20
