23.09.2020 17:27
18+
93
    
  1 | 1  
 © Катя Барабаш

Мереживо

Невагомим, нетканним мереживом,  

Поєднує доля серця,  

Навіки їх кріпить, обмежує,  

Захоплює в вирі буття. 


Тонкою сріблястою ниткою 

Вибагливі серцю узори,  

Сніжинкою, гілкою, квіткою,  

Малює на душах прозорих. 


Невидимо з`єднані долі,  

Роками проходили поруч,  

Крізь відчай, зневіру і втому,  

Ховались від світу власнОруч. 


На мить зупинилась- оглЯнулась,  

Відчула щось в серці гаряче,  

А він посміхнувся- наважився,  

Вона ж обернулась, тимпаче. 


І ниточка срібна скріпилася,  

Малюнки химерні заплутались,  

І зовсім це їм не наснилося,  

Про відчай і біль геть забулись. 


Єднає незримим мереживом,  

Дві долі, два серця, події,  

Відчули таке вони вперше,  

Однакові плани і мрії. 

 

Тепер вони мають два виходи: 

Віддатися долі в полон,  

Або відректись, роз`єднатися,  

Або уявить, що то сон... 

06.07.20 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.12.2020 19:45  Каранда Галина => © 

Гарно.
З днем народження!)