30.09.2020 21:22
18+
15 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Надія Крайнюк

Кримчанам

Кримчанам

Сумне, холодне і безмежне море

Накочується хвилями на берег,

Людське неначе хоче змити горе —

Куди не повернись — закриті двері.

***

Чогось хотіли, кращого бажали,

Наївними були, мов немовля,

І сталось — ні синиці не вдержали,

Ні в темно-синім небі журавля.


10. 09. 2018 рік

Картинка з інтернету



Смт Шевченкове, 10. 09. 2018 рік

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 01.10.2020 09:57  Каранда Галина => © 

Та да... 

 01.10.2020 09:13  © ... => Каранда Галина 

Отож і я про те. В Україні є мамина квартира трикімнатна. Їдь, живи. Все є. І на роботу можна влаштуватися. Так ні, "Мы русские теперь. С русским паспортом". А він той паспорт недійсний. Та вони цього не розуміють. Вони і матір умовляли не їхати додому, та вона розумна жінка і одразу зрозуміла, чим все закінчиться ще до т. зв. референдуму. Біда прямо з цими бестолковими. 

 30.09.2020 22:52  Каранда Галина => © 

Я ще розумію, що коли є хата, а грошей мало, то сидиш на місці. А який сенс сидіти без води в чужій квартирі??? Чужу можна покинути в будь-який момент. І переїхати туди, де принаймні вода є. 

 30.09.2020 22:31  © ... => Каранда Галина 

Загальна картина захоплення адмінбудівель у Криму відбувалася без будь-якої згоди з населенням. Одночасно у всіх містах. Це правда. Про це дуже гарно написав Лойко у книзі "Аеропорт".

Але настрій більшості населення був "Хочу умереть в России". В Севастополі жила моя колега і землячка. Кинула все і приїхала додому, в Україну. Казала мені: — Що вони творять! Оті пенсіонери всі зійшли з глузду.

***Багато розповіла. А діти її залишилися в Севастополі. Житла немає, квартиру орендують. Тепер ще й води немає. Її і раніше не дуже багато було. Зараз трохи прикусили язички. ***Донька моєї учениці виїхала з чоловіком і дитиною з Джанкою у Підмосков`я. Хоч була можливість купити квартиру в Харкові. Прикро, що люди такі близорукі.

Дякую за коментар.

 30.09.2020 21:51  Каранда Галина => © 

Та в них не дуже й питали, що вони хочуть...