До осені...
Де ти осінь збираєш протяги?
Чим подовжуєш темну ніч?
Мчать твої золотаві потяги,
Розтопити холодну піч.
Підтягнула поближче небо,
Попрасувала житні поля,
Обтрусила тополі і верби,
День приспала, немов немовля.
Ти шарфами закутала душі,
Натягнула на очі тумани,
Замінила фонтани калюжами,
Настелила плахтин під ногами.
Кажуть, ти на дарунки багата...
По кишенях і нежить, і дощ,
Й Гарбуза, і Покрови свято,
У мішечках і верес, і хвощ.
Де ж ти осінь натхнення шукаєш?
Щоб не змерзнути в перший мороз?
Все секрети по скринях ховаєш...
Й теплі рими для вогких проз...
м. Київ, 23.09.2020 р.