02.10.2020 00:01
для всіх
93
    
  1 | 1  
 © Тетяна Амеліна

Зневірена осінь

Зневірена осінь кульгає слизькими стежками,  

Умита дощами, руді розкидає штрихи,  

І часом здається, що все це давно вже не з нами,  

Та й ми вже не зовсім такі, як у небі птахи... 

У кожного власний штрикод і обов`язків ноша,  

Й під кожним устелена датами доле-земля... 

Живі, бездихані, роками обвітрені душі,  

Спустошена спрагою завжди родюча рілля.  

Причиста Маріє, збери наші вицвілі квіти,  

Приспи наші болі, мозолі ногам замасти,  

Й перев`язаним крилам дай сили у небо злетіти,  

Бо світло душевне ще, віримо, можна спасти! 



м. Київ, 18.09.2020 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!