02.10.2020 00:06
for all
13 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Тетяна Амеліна

Нас несе течія

Нас несе течія, прокладаючи долі маршрути,  

Берегами розкидані спогадів ревних ліси,  

Ген видніється щастя, та інколи можна відчути

Й сіль прихованих сліз, що принишкла на краплях роси. 

Я триматиму міцно, рідні серцю моєму долоні,  

Їх життєві шляхи оповию покровом з обійм,  

Й визволятиму з смутку й печалі цупкого полону,  

Поки русло життя не зміліє на тлі веремій. 

І нехай течія, що нестиме їх світлії долі,  

Щодня набиратиме віри і повниться сил! 

Я здійматиму руки у щирій молитві до Того,  

Хто пустив по Землі всі ці ріки щасливих життів...



м. Київ, 01.10.2020 р.

Публікації: Тетяна Амеліна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись