Нас несе течія
Нас несе течія, прокладаючи долі маршрути,
Берегами розкидані спогадів ревних ліси,
Ген видніється щастя, та інколи можна відчути
Й сіль прихованих сліз, що принишкла на краплях роси.
Я триматиму міцно, рідні серцю моєму долоні,
Їх життєві шляхи оповию покровом з обійм,
Й визволятиму з смутку й печалі цупкого полону,
Поки русло життя не зміліє на тлі веремій.
І нехай течія, що нестиме їх світлії долі,
Щодня набиратиме віри і повниться сил!
Я здійматиму руки у щирій молитві до Того,
Хто пустив по Землі всі ці ріки щасливих життів...
м. Київ, 01.10.2020 р.