Сорочині віршики
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
Сорока Білобока діткам кашку варила,
Добрі віршики ділила:
– Цьому про грушку гниличку,
Тому про сливку невеличку,
Ще трьом про гусінь у листі,
Всім – про жучки попелисті.
В діток аж слинка тече:
– Дай нам, матусенько ще-Че-Че-Че-Че!!!
* * *
Чути здалеку Сороку:
Че-Че-Че-пурненька я нівроку,
Чо-Чо-Чо-рна сукня мені личить –
Можу й Півня спантеличить,
Удягнувшись залюбки
Чи-Чи-Чи то в будні, Чи-Чи-Чи в святки!
* * *
Ген Сорока прилетіла,
В гіллі липи Че-котіла:
В мене дітки гарні, гожі,
Бо ж усі на мене схожі –
Че-Че-Че-мні, Че-Че-Че-пкі, Че-Че-Че-пурні!
Хто б пере-Чи-Чи-Чив ще мені?!
* * *
Три Сороки й хитрий Шпак
Не помиряться ніяк.
Сторожі садка Сороки
Мали з тим Шпаком мороки –
Птах залітний в хазяїв
Всі черешні вже об’їв!
Ще й між листя не вгавав:
Я Че-Че-Че-решень не клював!
Я цих ягід не люблю!
А Сорок перекривлю!
* * *
Пересмішниця Сорока
Стрекотіла до Крота:
– Ти ж сліпенький метр без кроку,
Як то кажуть – темнота!
– Виповзаю рідко вгору
Відповів Сороці Кріт,
– У землі прорию нору –
Там я бачу все як слід.
* * *
ОДНА – Сорока стрекотушка,
ДВА ока на лиці й ДВА вушка,
ТРИ хмарки вдалеч пролітали,
ЧОТИРИ мухи кормом стали,
П’ЯТЬ пазурів – пташина лапка.
Закінчилась лічилка. Крапка!
* * *
Проминула дня морока,
Вмовкла на кленку Сорока.
В сутінковому видінні
Зароїлись темні тіні.
Стало листя шелестіти:
– Тс-с-с! Тихіше… Не будіте…
Хоч як місяць сном ясниться,
Хай ця птаха вгомониться!