Плач за Україну

з рубрики / циклу «Подорож моєю душею»

Поранене серце не плаче.

А ранене серце болить.

За Україну – молоду, Рідну Мати,

Яка у вогні вже горить.

Мужнії хлопці стоять мов стіною,

Боронячи Рідний свій Край.

Охоплює душу журбою,

Приходячи зараз в цей гай.

У гай, де колись ми гуляли,

Й співали веселі пісні.

Тепер лиш гармати стріляють,

Й палає Країна в огні.

Стоять мужні хлопці за на́рід,

За сво́їх братів і сестер.

Коли Батьківщина в пожарі,

Та їх мужній дух ще не вмер.

Боронять свою Батьківщину,

Велику Родину, велику сім’ю.

Боронять свою Україну,

Просторую Неньку свою.

Та всі їх буду́ть пам’ятати,

І подвиги їхні нести в майбуття.

Щоб дітям свої́м розказати,

Що терпіла в цей час українська земля.

Душа у журбі все ридає.

І серце зжимає в тіски.

Коли Україна палає,

Лишаються тільки піски.

Поранене серце не плаче.

А ранене серце болить.

Коли в боротьбі Рідну Мати,

Не зможеш ти вже захистить...

с. Бурдяківці, 24.07.2014