На зупинці
з рубрики / циклу «СПОМИНИ»
Сільська автобусна зупинка
Багато всяких функцій має:
Немов малесенька хатинка
Стрічає всіх і проводжає,
Той сів на лавці відпочити,
Чи може дощик переждати,
Цей став, щоб ляси поточити,
Або об‘яву почитати…
Прийшла сюди і Ковалиха
Провести сина із сумками,
До когось гомоніла стиха –
Ділилась стомлено думками:
– Оце приїхав син у гості,
У місті ще невістка й діти…
Сумки важкі, аж ниють кості…
Та хай везе! А що робити!
Казала б ще про сина свого,
Бо страх хвалитися хотіла,
Але по розкладу з-за рогу
Маршрутка враз прогуркотіла.
– Пойду в багаж сдавать, мамаша, –
Синок промовив на прощання, –
А то тяжолая поклажа.
Звоні почащє! До свіданья!
– Їдь з Богом! – пролунало тихо…
Маршрутка зникла вже за рогом.
Понесла сором Ковалиха,
Більш не озвавшись ні до кого.
Незручно Ковалисі бідній.
Бодай і ворог не діждався,
Щоб раптом син до нього рідний
Чужою мовою озвався.
І людям теж незручно стало,
Десь повно справ у всіх взялося.
Тож кожне в справах тих помалу
У різні боки потяглося.
На лавці тільки рідна мова
Ще довго в самоті сиділа.
Зітхала тяжко, калинова,
Немов заплакати хотіла…
