Я з тобою безпорадна і, на диво, сильна...

Ніч одна на двох і всі ранки в жмені.

Мрії незачесані у вікно розкидані

Зорями збиратимуть діти у кишені...

Ти від мене протяги зачиняєш болями,

Я пакую ніжності, щоб роздати осені,

Так нам легко дихати садженими хвоями

І гортати спогади, як ходили босими.

Ти не вмієш голосом всю любов озвучити,

Тай мені не хочеться розкидатись щастям...

Чай на кухні зроблений...- Будеш пити?

Змучена? День такий обвітрений? Та.. не переймайся!

Завтра знову погляди вкотре перечитані

Тихими обіймами стануть поміж нами.

Я тебе у літа дощ любити випрохала...

Ти мене назавжди взяв у свій світанок...

Київ, 04.10.2020

Візьміть участь в обговоренні