Щедра осінь
Гостинці щедра Осінь готувала
Студеній дальній родичці Зимі
Рум’янцями й медами наливала
Духмяні яблука, відбірні лиш самі!
Котила поза втомою з городу
Важкенькі жовтобокі гарбузи,
Рясну калини й горобини вроду
Зачервонила в крапельках роси.
Крилатки клена вміла провівати
В поривах нахолоджених вітрів
Для птаства, що лишилось зимувати,
Та ще й для мандрівничих снігурів.
Зерна запаси в вогкі дні імлисті
Відмірює в засіки на ходу,
Красунею в тремкому падолисті
Лишить про себе згадку золоту.