Яскравий жовтень догорів
з рубрики / циклу «Пейзажна лірика»
реальний світ мене лякає, як цунамі,
яскравий жовтень, як пожежа, догорів,
нуртує листопад в моїй кардіограмі"
Надворі ніч і злиться вітер за вікном. Земля розмокла стужавіє. Осіннє небо бачить дивний сон, що сонечко на обрії зоріє…
І сонні хмари мріють в вишині - їм затишно в небесному просторі, лиш де-не-де спалахують вогні - це вікна світять, мов небесні зорі…
Та згодом ранок розриває ніч на віражі, кудись зникає стрімголов кромішня темінь ночі, малює в небі світло-сіра фарба вітражі, і відкривають небеса ще напівсонні очі…
Залишилась позаду ніч мого безсоння - радію щиро першим проблискам світанку, як літній спогад, вереск прикрашає підвіконня, і новий день відкрив у світ фіранку…
P.S. Тримаю у руці засохлий вереск – це символ осені, яка вже завмирає, а влітку цей дивовижний цвіт нас тішив кольоровим квіткограєм. Життя також, як вересковий цвіт, спочатку квітне, потім загасає з плином літ…
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,
