Зірниці осені
У човнику по бурунцях імли,
Під клена жовтолистовим вітрилом,
Оббризканий жаринами золи,
Приплинув Жовтень до садочка схилом.
Скуйовдивши серпанка таїну,
Пристав нізвідки до цвілого тину.
Зіскочив у багнюки труїну́,
Байдак припнув за срібну павутину.
Лишаючи бурштинові сліди
На трав іще зеленій безнадії,
Загаяні щипав із віт плоди,
У лантухи складаючи благії.
Червлене злото яблуневих снів.
Медових груш сочисту плавність ліній.
Рубіни виноградових в’юнів,
Що вже припудрив діамантом іній…
Відчалив у нежданність вечорниць,
Прорвавши міх один з переполоху.
І міріади стиглих зоряниць,
На Шлях Чумацький сипались потроху.
