21.11.2020 09:25
for all
12 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Анатолій Костенюк

Капрічо

Капрічо

Півколо місяця на дзеркалі води

і павутина в місячному світлі

гірляндою завмерла у повітрі,

мов на Різдво принесена сюди.


І я лежу на сіті цій липкий,

наляканий, що упаду у воду,

у глибині якої тінню ходить

монстр водяний жахливий та гидкий.


Немов до павутини я прилип,

спиною відчуваючи тремтіння.

По сіті наближається створіння,

доноситься його звіриний хрип.


Таким capsrichos день почнеться новий.

Ще розум спить, породжує чудовиськ.


* capsrichos – капризи (ісп.), офорти Гойї.

21.11.2020р.

Публікації: Анатолій Костенюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 24.11.2020 11:08  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую, Тетяно. Завжди радий Вашим коментарям)) 

 24.11.2020 07:31  Тетяна Чорновіл => © 

Надзвичайно образне Ви створили відчуття тривоги! Красиво і трепетно відчувся Ваш сонет! Від страху аж прокинутись захотілось, сколихнувши півмісяць на воді!)) 

 21.11.2020 13:01  © ... => КАЛЛИСТРАТ 

Завжди радий... 

 21.11.2020 11:28  КАЛЛИСТРАТ => © 

Д-а-а ....


Сны это ещё тот мир)

И страшное в них бывает и интересного много. Живём мы так.


Спасибо за стих пан Анатолий!