21.11.2020 09:25
для всіх
135
    
  3 | 3  
 © Анатолій Костенюк

Капрічо

Капрічо

Півколо місяця на дзеркалі води

і павутина в місячному світлі

гірляндою завмерла у повітрі,

мов на Різдво принесена сюди.


І я лежу на сіті цій липкий,

наляканий, що упаду у воду,

у глибині якої тінню ходить

монстр водяний жахливий та гидкий.


Немов до павутини я прилип,

спиною відчуваючи тремтіння.

По сіті наближається створіння,

доноситься його звіриний хрип.


Таким capsrichos день почнеться новий.

Ще розум спить, породжує чудовиськ.


* capsrichos – капризи (ісп.), офорти Гойї.

21.11.2020р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 24.11.2020 07:31  Тетяна Чорновіл => © 

Надзвичайно образне Ви створили відчуття тривоги! Красиво і трепетно відчувся Ваш сонет! Від страху аж прокинутись захотілось, сколихнувши півмісяць на воді!))

 21.11.2020 11:28  Каллистрат => © 

Д-а-а ....

Сны это ещё тот мир)

И страшное в них бывает и интересного много. Живём мы так.

Спасибо за стих пан Анатолий!