Просила осінь зиму...
"Ще зовсім трішечки" - просила осінь зиму,
- Ще маю фарби для твоєї сивини,
І сміху, між холодними сльозима,
І жвавості, зі смаком чужини...
Зберу на чай свої свята вчорашні,
Завершу думку цьогорічного есе,
Дістану капці з холоду домашні,
Й смиренно надіп`ю твоє глясе.
Й тоді приходь... Вже змила мої фарби?
Бліда, похмура, непривітна, без коси...
Володарюй, розвішуй свої скарби
З хрустальних копій літньої краси.
...Зігріють ніжки знов сезонні капці,
Оговтається з холоду душа...
Полюбляться пейзажі в білій манці,
А там за обрієм й весна вже поспіша...
м. Київ, 11.11.2020 р.
