15.01.2021 00:56
for all
22 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Тетяна Амеліна

Лунала сповідь...

Лунала сповідь, стих живий оркестр,  

Луною розійшлись уривки фраз... 

Не актуальні більш ні черги, ні реєстри,  

Бо кожне слово - це останній раз...

То пошепки провадять, то - гучніше, 

Оголені до щирості слова

По нерву розтинають плесо тиші,  

А з розтину вся правда ожива...

І жодного у центрі, всі - у ряд... 

Думки червиві часом проскановані,  

І кожний не підсудний і не кат,  

А погляд в більшості принишклий і прихований.

Не всім слова знайомі, що звучать... 

Здивований сусідством - кожний другий... 

І всякому хотілось би кричать! 

Але німим доводиться лиш чути...



м. Київ, 17.11.2020 р.

Публікації: Тетяна Амеліна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 16.01.2021 12:11  © ... => Каранда Галина 

Дякую! Дуже приємно! 

 15.01.2021 11:45  Каранда Галина => © 

Дуже подобається!