Стежка-мережка
Я віднайду до твого серця стежку
тоненьку, як нитка, незриму,
сплетуть зорі з надії мережку
для нас із тобою, єдину.
Я крадькома приходити не хочу,
бо не люблю, щоби таємно.
Хоч місяць світить опівночі,
а серцю темно, ох як темно.
Ти схаменешся, коли стане пізно,
оглянешся, а ниточки немає,
і зорі з місяцем уже нарізно,
й мережку розплели, що нас єднає.
Забуду я до твого серця стежку,
тоненьку, як нитка, тепер - невидиму.
А зорі для інших сплітають мережку
з міцного кохання - надійну, єдину.
Львів, 18.11.2020
