Пробачте люди
з рубрики / циклу «Про долю»
Пробачте люди, може я завинила,
Душа в мене щира та доля зрадлива,
Терниста дорога весь час пролягає,
А серце покою у мене бажає.
У нас скрутний час тепер,
Може й не кохається той, хто помер,
Ненависть, підлість, заздрість блукають,
Немов би потіхи для себе шукають.
Того убили, а ту зґвалтували,
Стежку до Бога, немов затоптали,
А так відпочити хочу душею,
Пишатись своєю святою землею.
Дітей добру хочу лише навчати,
А звідки люди добро те черпати?
Зміліла криниця, вода висихає,
В очах земля українська згасає.
м. Славута,
