Пісенька рудої нориці
Я лісова руда нориця,
Гризуча й спритна у житті,
А миша не моя сестриця,
Рідня лиш дальня по хвості.
Ще маю родича одного,
Що зветься коротко – хом’як,
Та й писку привітань від нього
Не дочекаюся ніяк.
Нору я славну збудувала
Під глоду гілкою в горбку,
Насіння бур’янцю надбала,
Коріння в’язочку хрумку.
Крім того, що пузце напхати,
Зберу ще шишки про запас
Щоб не приходилось зітхати
В зимовий сніговитий час.
Іще в нору не забариться
Грибок який чи може й два,
Щоб ситою була нориця,
Руда красуня лісова.
