Зимові забаганки
Заплелись дерева у зимові коси,
скрижаніли вмить холодні роси,
замережилось довкола вже снігами,
вкралася зима і поміж нами.
Ви вже тягнете на себе шубу,
я в надії виглядаю осінь-згубу.
Ви вже свічкою намащуєте лижі,
я в вінок вплітаю ще листочки рижі.
Кажете мені, що зовсім не практична,
що душа у мене надто романтична!
Я кажу, що ви - занадто нудний,
реаліст у кубі дуже трудний!
Хочу поміж сніг в червоних туфлях,
щоби заметіль для мене вщухла.
Що ж ви валянки мені несете,
по моїх слідах за мною йдете?
Ви беріть до рук мерщій лопату,
починайте мені стежку розчищати,
хочу бути за широкою спиною,
в туфлях, непрактичною такою.
Ось які прийшли зі снігом забаганки:
марні, нереальні сподіванки.
Де там моя тепла стара шуба?
Здрастуй, зимо, почаюєм, моя люба?
Львів, 30.11.2020
