Зайченя і Петрик
Зайченя маленьке
сіло на пеньочку,
Де його сап`янці,
де його сорочка?
Заблукало в лісі,
вуха ся схилили,
Зайченя тремтіло
з усієї сили.
Раптом виринає
із кущів не чортик,
Випливає фертик,
гордо зветься Петрик,
Сонячну чуприну
має цей хлопчина,
У нього очиці
наче у Лисиці.
"Зайчику,
на горе їв ти мухомори,
Їсти їх не варто,
це погані жарти.
Шкарбани, сорочку
вкрали дві Ворони,
Подолаєм разом
ми усі препони!
Ми Ворон спіймаєм,
повернемо одяг,
Хай пташок - злодюжок
Геть завіє протяг!"