Одного дня зими
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
Одного дня зими до Їжачихи
Зайшла знічев’я метушлива Білка.
Щоб трохи обтрусити хвіст від криги,
Завзято тупцяла коло причілка
Й розмову по-сусідськи завела:
– Добридень! Маєш ти нору простору!
Сушених яблук і грибків чимало!
А я свої запаси поховала
Попід пеньками, та в зимову пору
До них стежинок навіть не знайшла.
За стіл садила Їжачиха Білку,
Бо в сонній самоті в норі скучала,
Узваром з горобини пригощала
Дала грибків з собою, яблук кілька,
Щоб пережити зимні холоди.
Й малинове варення від простуди.
Радіє Білка – є з чим чаювати.
Тож, у дуплі затишно й ситно буде
Негоду снігову переживати,
Як виручити є кому з біди.
