Понад хмарами

Понад хмарами я блукаю знов, 

серце мається, розтаняє кров, 

так чому ж я так вагаюся, 

бо не знаю як їй зізнатися. 

Напишу листа, потім розірву, 

як без неї я досі ще живу? 

Все живу я так, все блукатиму, 

хлопці йдуть гулять із дівчатами, 

я ж один не йду, все вагаюся, 

розумом живу, серем маюся. 

Як сказать мені, що її люблю? 

як знайти тебе, лиш тебе одну? 

В темнім небі вже місяць світиться, 

як хотілося утопитися, 

через тебе все, лиш тебе одну, 

злу любов мою, безответную. 

Тілом мучуся, серцем маюся 

та усе одно я вагаюся, 

сум в моїй душі, розум помутнів, 

я нікого так сильно не хотів, 

не хотів я так, сильно не кохав, 

а тут раптом взяв, взяв і покохав. 

І тепер живу в страшних муках я, 

бо кохаю я лиш одну тєбя, 

у твоїх очах небо й океан, 

на твоїх вустах кохання дурман, 

на тебе дивлюсь, вверх здіймаюся, 

та ще досі я все вагаюся.  

Бо любов моя несміливая, 

хоч і сильная, дуже сильная, 

та перед тобой я безсилий, 

бо кохаю я Катю Чілі